Літературне слововживання
ПІВДЕНЬ
I
        -дня. 1. Одна з чотирьох сторін світу, протилежна півночі; напрям, протилежний північному; місцевість, край з теплим кліматом. Сонце стоїть на півдні (В.Винниченко); – Примічай – летить крук, гукаючи, на південь – бути добрій погоді. Кричить, летючи на північ негода (О.Бердник); Журавлі тяглися на південь довгими ключами (З.Тулуб). 2. (з великої літери). Країни, розташовані в смузі теплого, жаркого клімату. Південь і Північ розвивалися різними темпами. Південь у всі епохи значно випереджав Північ, зберігаючи першість навіть у періоди натиску кочівників (з журналу); На чорному Півдні гарматами б’ють, на чорному Півдні повстали (В.Сосюра).
II
        -дня. Час найвищого стояння сонця над горизонтом, який відповідає дванадцятій годині дня; середина дня. Сонечко з півдня звернуло, а милого немає (І.Нечуй-Левицький).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ПІВДЕНЬ


матиме такий вигляд: Що таке ПІВДЕНЬ