ПЕРЕКОНАНИЙ , ПЕРЕКОНЛИВИЙ
        ПЕРЕКОНАНИЙ – ПЕРЕКОНЛИВИЙ
        Переконаний. Дієприкм. від переконати; у знач. прикм. -– який має тверді переконання. – Я був глибоко переконаний в перемозі й переміг його (О. Довженко); Коля був майже переконаний, що такого голосу, такого співу він не чув ніколи (М.Руденко). Пох.: переконаність, переконано.
        Переконливий. Який переконує, змушує переконатися в чомусь; який уміє переконувати тощо: переконлива правда, переконливий агітатор, переконливе свідчення. Слово його було коротким, вагомим, переконливим (М.Стельмах); Переконливі міркування Мокеїча, зрештою, зробили своє (О.Гончар).