ПАХ , ПАХВА
        ПАХ – ПАХВА
        Пах¹, -у, м. (у) -у. Місце між стегном і нижньою частиною живота: біль у паху, вдарити в пах, чоботи під пахи.
        Пах², -у, розм. Запах: гострий пах хвої, духмяний пах, пах згарища. Пах кипарисової живиці і курява – все те мішалося і робило повітря важким, немов напоєним хлороформом (Леся Українка); Дня неї малювалось тло з фарб, звуків і пахів (Ю.Яновський); Вітер грає, веселий, хвилюючись по роздоллю, Від зруйнованих міст розвіває горілий пах (Є.Маланюк).
        Пахва. Внутрішня частина плечового згину: узяти під пахви, ухопити попід пахви, нести під пахвою, муляє під пахвами. Підхоплюю його \[Андрійка\] під пахви й високо підношу догори (В.Винниченко).