ПАНОТЕЦЬ
        -тця. 1. Батько; ввічлива форма звертання до старих поважних чоловіків. – Добридень вам! Чи живенькі, чи здоровенькі? А сам панотець? А паніматка? Чи живі, чи здорові? (І.Нечуй-Левицький); – Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! – Так панотець казав своїй дитині (П.Гулак-Артемовський); \[Матрона (до старого патриція):\] Подивись лишень, панотче, се що за знак? Плебеї всі стоять і ні один не йде прощаться (Леся Українка). 2. церк. Священик. Панотець глянув на її щире покаяння, звелів Мотрі одвести її у монастир (О.Стороженко).