ОСЬДЕ , ОСЬ ДЕ
        ОСЬДЕ – ОСЬ ДЕ
        Осьде, наст. вказ. 1. Вживається при вказуванні когось, чогось на близькій відстані. – За вовка помовка, а він осьде! (І.Франко); \[Катря:\] Я осьденки, бабусю, я осьде! (С.Васильченко). 2. Вказує на якийсь факт, уточнює щось. – Осьде знак, як я голосував (Лесь Мартович); – Тривайте ж, – каже, – коли так, Зроблю я осьде як... (Л.Глібов).
        Ось де, наст, з присл. – Аж ось де схрестились наші доріжки (Григорій Тютюнник); В майстернях – ось де, виявляється, Порфир міг найбільше розкритися своїми талантами (О.Гончар).