Літературне слововживання
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н [О] П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ОСОБА , ОСОБИСТІСТЬ , ОСОБИНА , ОСОБЕНЬ
        ОСОБА – ОСОБИСТІСТЬ – ОСОБИНА, ОСОБЕНЬ
        Особа, р. мн. осіб. Окрема людина, індивід; людська індивідуальність, особистість; граматична категорія дієслів: особа невіддільна від суспільства, службова особа, гармонійний розвиток особи.
        Особистість, -тості, ор. -тістю. Окрема людина з погляду її культури, особливостей характеру, поведінки тощо; індивідуальність. З роками пересвідчуєшся, що повноцінною особистістю можна назвати лише того, хто віддав належне і роботі, й людям, і життю в найширшому розумінні цього слова (П.Загребельний); – Я обстоюю те, щоб кожна людина мала найповнішу змогу розвинути свою особистість, свої здібності (Є.Гуцало).
        Особина, рідше особень, -оня, ор. -онем. Окремий живий організм: поодинокі особини тюленя, сукупність особин одного виду, більш, як п’ятсот особин зубра.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ОСОБА , ОСОБИСТІСТЬ , ОСОБИНА , ОСОБЕНЬ


матиме такий вигляд: Що таке ОСОБА , ОСОБИСТІСТЬ , ОСОБИНА , ОСОБЕНЬ