ОНДЕ , ОН ДЕ
        ОНДЕ – ОН ДЕ
        Онде, част. 1. вказ. Вживається при вказуванні на щось на далекій відстані. Онде гай величаво дріма (П.Грабовський); Онде гірка палає мов пломінь (Леся Українка); – О! Гляньте! Онде діти біжать! (О.Довженко). 2. розм. Вказує на якийсь факт, уточнює щось. Не в добрий час промовив неборак, Бо вийшло онде як: Добрались Свині, все порозкидали (Л.Глібов).
        Он де, част. з присл. – Іще б! Дурні земські гроші куди дівати? – он де наші мости та гаті розлазяться (Панас Мирний); – Наріканням та молитвами нічого не вдієш, пане воєводо! Хапайся за шаблю та обороняйся! Он де наша сила! (І.Нечуй-Левицький).