НЕСКАЗАНИЙ , НЕ СКАЗАНИЙ , НЕСКАЗАННИЙ
        НЕСКАЗАНИЙ – НЕ СКАЗАНИЙ – НЕСКАЗАННИЙ
        Несказаний, прикм. Не виражений словами; невисловлений. Ви знов прийшли, скорботні тіні, і, мов прижовклая трава, поникли в тихому тремтінні... Мої загублені святині! Мої несказані слова! (Я.Мамонтов); Якесь слово висіло в неї на губах, проте зів’яло несказане (С.Тудор); В душі далекі гони і солодко цвітуть несказані слова (В.Сосюра).
        Не сказаний, част. з дієприкм. Але поряд ішло й шукання нових поетичних шляхів та засобів, шукання не сказаного досі слова для означення не бачених досі подій, явищ, речей (М.Рильський); Сама за довгі дні жалів Я сонце стріла, Хіба ж не сказана без слів Любов несміла? (Т.Масенко).
        Несказанний. Якого не можна передати словами; надзвичайний. Несказанна, невимовна туга давить їй за душу (Панас Мирний); Галас знявся несказанний (М.Коцюбинський); Вечір ллє у їхню кімнату потоки несказанної сині (М.Стельмах); Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказанним (Л.Костенко).