НЕМИНУЧИЙ , НЕМИНУЩИЙ
        НЕМИНУЧИЙ – НЕМИНУЩИЙ
        Неминучий. Якого не можна уникнути, обійти, який обов’язково має наступити, відбутися тощо; певний, очевидний; обов’язковий, неодмінний. Зачав Василько плакати. Віщував, що бійка неминуча (Лесь Мартович); Як на неминучу смерть, виряджались селяни до волості (А.Головко).
        Неминущий. Який ніколи не минає, не втрачається, не забувається; вічний, постійний. Є одначе у минулому щось таке, що хочеться назвати неминущим, вічним (О.Довженко); Без наявності найширшого синтезу годі створити образ великої узагальнюючої сили і неминущого, невичерпного змісту (А.Малишко).