НЕЗВИЧАЙНИЙ , НЕ ЗВИЧАЙНИЙ , НАДЗВИЧАЙНИЙ , НЕЗВИКЛИЙ
        НЕЗВИЧАЙНИЙ – НЕ ЗВИЧАЙНИЙ – НАДЗВИЧАЙНИЙ – НЕЗВИКЛИЙ
        Незвичайний, прикм. Який відрізняється від інших, не такий, як усі, як у всіх; не такий, як звичайно. Не було тут нічого незвичайного. Проста лежанка з дощок (А.Чайковський); – А вітер уранці сьогодні мені Ще звістку приніс незвичайну, Що ніби на скелі, на височині Угледів він тайну (М.Вороний).
        Не звичайний, част. з прикм. Він Тетері вірив. Більше того, не раз одверто доводив – Тетеря не звичайний собі полковник у війську (Н.Рибак); Вона жила в розкошах і достатках і була переконана, що вона дівчинка не звичайна, а красуня (Григорій Тютюнник); То не звичайна дівчина "ждала, ждала козаченька..." То чорноока, засмалена Марина чекає поповича за селом коло вітряка... (Б.Антоненко-Давидович).
        Надзвичайний. Дуже великий, сильний щодо ступеня вияву; дуже гарний, видатний; особливий тощо. Свої святині надзвичайні Ми захищаємо мечем (Г. Чупринка); Перед Василем стояла надзвичайної вроди жінка (М.Томчаній); Він увесь ніби передчуває наближення якоїсь надзвичайної події (О.Довженко).
        Незвиклий. Який не звик до чогось; до якого не звик хто-небудь. Незвиклий до слави, Михайло Лукич був розгублений і наче засоромлений (Л.Дмитерко).
        Пор. звичайний.