НЕГАРАЗД , НЕ ГАРАЗД
        НЕГАРАЗД – НЕ ГАРАЗД
        Негаразд. 1. присл. Погано, недуже добре, не так, як треба; у знач. присудк. сл. І був він чоловік такий, Що негаразд за діло брався (Л.Глібов); – Не роби так, синочку, не ходи туди, голубчику! Так негаразд (Г.Квітка-Основ’яненко); Негаразд Ліля робить, що мені не пише (Леся Українка); – Вітер віє, хоч він і не великий, та все ж негаразд – і тобі і дитині (Панас Мирний); В Петра негаразд із серцем, і йому не можна хвилюватися (Вал. Шевчук). 2. р. -у, ім. розм. Нещастя; непорядок, нелад. \[Христя:\] кинула поглядом по хаті, так і збагнула одразу, що вдома якийсь негаразд (А.Головко); – Ей, жоно люба! Забудемо всі негаразди! (І.Чендей).
        Не гаразд, част. з присл. Іще не гаразд і весна розгулялась, іще вишеньки в саду в Лесі не одцвілись, а вже Петро із Лесею і в парі (П.Куліш); Так ото однії осені, ще не гаразд листя опало, як упав сніг (Панас Мирний).