Літературне слововживання
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М [Н] О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
НАЩО , НА ЩО
        НАЩО – НА ЩО
        Нащо, присл. Навіщо. Нащо мені чорні брови, Нащо карі очі, Нащо літа молодії, Веселі, дівочі? (Т.Шевченко); Нащо сама берешся? (Марко Вовчок); Заспівали звуки! Піснею знялись! Золото і лаври, Нащо ви здались? (О.Олесь).
        На що, займ. з прийм. На що мали, на те й приймали (приказка); Не знаєш, на що й дивиться, чи на Дніпро, чи на Київ?.. (О.Стороженко); Незбагнуті Божі задуми, і ти не знаєш, на що та на яке тебе Господь призначив (А.Чайковський); Вулицями бродили цілі зграї собак, на що постійно жалівся поліцмейстер (М.Слабошпицький).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: НАЩО , НА ЩО


матиме такий вигляд: Що таке НАЩО , НА ЩО