НАПАМ’ЯТЬ , НА ПАМ’ЯТЬ
        НАПАМ’ЯТЬ – НА ПАМ’ЯТЬ
        Напам’ять, присл. З пам’яті, не дивлячись у текст: напам’ять вивчити. Він знає напам’ять майже всі ті вірші, які вчила в гімназії його сестра (Ю.Смолич); Дмитро майже напам’ять знав, хто що має і як живе (А.Гудима); Він не пропустив жодної опери і знав напам’ять усі арії (Р.Іваничук).
        На пам’ять, ім. з прийм. І долину, і криницю На пам’ять назвали Москалевою (Т.Шевченко); Часом давно забуте звідкись прилізе на пам’ять (М.Коцюбинський); – Прийми ж від робітників усього світу в подарунок на пам’ять ось цей золотий меч з написом (О.Довженко); \[Палажка:\] Мене батько-матір цим образом благословили. Я на пам’ять його заховала. (Я.Мамонтов); Якось Хома виявив бажання, щоб Ференц змалював його на пам’ять нащадкам подільської Вулиги (О. Гончар).