НАНИЗ , НА НИЗ
        НАНИЗ – НА НИЗ
        Наниз, присл. У напрямку до нижньої частини чогось, униз; до гирла річки тощо. За садком ґрунт спадав з пригорка наниз (І.Нечуй-Левицький); Сонце крадькома наниз – тиць, як у скриню, та й сховалось. (С.Васильченко); Ми сходимо наниз (Ю.Яновський); Пароплав ішов наниз (Г.Епік).
        На низ, ім. з прийм. – А ось і заборонене! – сказала врешті товаришка, усміхаючись і показуючи на низ шафки, де лежала купка книжок (Леся Українка); Швидко дві цеглини котилися, гуркотячи, з гори на низ (Панас Мирний); Юрбами тікало на низ поспільство (О.Соколовський).