НАЙСТАРШИЙ , НАЙСТАРІШИЙ
        НАЙСТАРШИЙ – НАЙСТАРІШИЙ
        Найстарший. 1. Найвищ. ст. від старий; який прожив найбільше років серед інших. Він був найстарший у сім’ї (М.Коцюбинський); Найстарший син його не повернувся з Волконських гір (М.Стельмах). 2. Який має найбільший чин, найвищу посаду серед інших. Дивлюсь, цар підходить До найстаршого... та в пику Його як затопить!.. (Т.Шевченко); – Ти тепер найстарший у громаді, – гримів Степан. – Що ти скажеш, так має бути (Лесь Мартович).
        Найстаріший. Те саме, що найстарший 1: найстаріша жителька села, найстаріша людина, найстаріший дуб, найстаріший заклад, найстаріше місто.