Літературне слововживання
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М [Н] О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
НАДВОЄ , НА ДВОЄ
        НАДВОЄ – НА ДВОЄ
        Надвоє, присл. 1. На дві частини; двозначно. Розкушу я горішок надвоє (пісня); Та запона враз захиталася і розійшлася надвоє (А.Кащенко); Пасок так стягнув йому живіт, наче надвоє переділив дядька (А.М’ястківський); Ріка під містком розділяється надвоє (Я.Баш); Надвоє бабка ворожила: або вмре, або буде жива (приказка); Стеха б то надвоє думала (Г.Квітка-Основ’яненко). 2. зрідка. Вдвоє. Стежка від озерця до хати наче надвоє покоротшала (Марко Вовчок).
        На двоє, числ. з прийм.: хата на двоє дверей.
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: НАДВОЄ , НА ДВОЄ


матиме такий вигляд: Що таке НАДВОЄ , НА ДВОЄ