Літературне слововживання
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М [Н] О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
НАГОРУ , НА ГОРУ
        НАГОРУ – НА ГОРУ
        Нагору, присл. На верхню частину чогось. Я пройшов з адміністратором нагору до зали (Ю.Яновський); Руфа повернулась і побігла по східцях нагору (І.Копиленко).
        На гору, ім. з прийм. Я на гору круту крем’яную буду камінь важкий підіймать (Леся Українка); Увесь натовп заворушився і поповз широким шляхом із села на гору (С.Васильченко).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: НАГОРУ , НА ГОРУ


матиме такий вигляд: Що таке НАГОРУ , НА ГОРУ