НАВШПИНЬКАХ , НАВШПИНЬКИ , НАВШПИНЯЧКИ
        НАВШПИНЬКАХ – НАВШПИНЬКИ, НАВШПИНЯЧКИ
        Навшпиньках, присл. На кінчиках пальців ніг (переважно щоб не порушувати тиші). Вж. зі сл.: стояти, ходити, бігти. Я тільки грюкнув хвірткою в садок, а сам швиденько навшпиньках прокрався назад (В.Винниченко); Василько пробрався навшпиньках до стовпа, приставив драбину, виліз тихенько по ній (А.Турчинська); Шагай увійшов навшпиньках (Б.Лепкий).
        Навшпиньки, розм. навшпинячки, присл. 1. На кінчики пальців ніг. Вж. зі сл.: підвестися, звестися. Віктор став навшпиньки (С.Добровольський); Антося зупинилася, наче вкопана. Умить зіп’ялася навшпиньки (А. Тудима); Анна, зіпнувшись навшпиньки, дістала яблуко з гілляки, плавним рухом поклала до коша (Є.Гуцало); Старіші на лавках, а молоді позаду Стають навшпинячки (М.Рильський). 2. Те саме, що навшпиньках. Стара їмость гасила пальцями свічку і тихо, навшпиньки виходила пріч (Г.Хоткевич); \[Феофанський (вбігає, але, побачивши пару, навшпинячки виходить за двері й кричить):\] Можна? (Є.Кротевич).