Літературне слововживання
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М [Н] О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
НАВМАННЯ
        присл. Не маючи точних даних про щось, упевненості в чомусь; як вийде; будь-куди, будь-де тощо. – Ми не хочемо жити навмання, йти навпомацки (І.Нечуй-Левицький); Вона одна-однісінька йшла густим лісом, ішла без стежки, навмання (Б.Грінченко); Максим навмання розгорнув один із блоківських томів і прочитав (Н.Рибак).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: НАВМАННЯ


матиме такий вигляд: Що таке НАВМАННЯ