НАВІЩО , НА ВІЩО
        НАВІЩО – НА ВІЩО
        Навіщо, присл. З якою метою, для чого; з якої причини, чому тощо. Бере шага, аж труситься: Тяжко його брати!.. Та й навіщо?.. (Т.Шевченко); Навіщо ж він оце розігнав вечорниці? (І.Нечуй-Левицький).
        На віщо, займ. з прийм. Еге! Аж ген-ген усі зібралися круг ставка та й дивляться... А на віщо дивляться, так гай-гай! (Г.Квітка-Основ’яненко); –Татарине, татарине! На віщо ж ти важиш: Чи на мою ясненькую зброю, Чи на мого коня вороного, Чи на мене, козака молодого? (дума); На віщо се похоже? (П.Куліш); \[Олеся:\] Про все, на віщо не гляну, хотіла б дізнатись: відкіля воно взялося, задля чого і навіщо (М.Кропивницький).