Літературне слововживання
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М [Н] О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
НАВІКИ , НАВІК , НА ВІКИ , НА ВІК
        НАВІКИ, НАВІК – НА ВІКИ, НА ВІКИ, НА ВІК
        Навіки, навік, присл. Назавжди; повністю, цілком тощо: навіки-віків, замовкнути навіки, навіки минуло, навік-віки, навік-віків.
        На віки, на віки, на вік, ім. з прийм. Ви погубили мене на віки вічні (Г.Квітка-Основ’яненко); Я загоїти хочу вам рани Не на віки чи роки – на мить (О.Олесь); Хай на віки прославить спів безсмертну юність вашу (В.Сосюра); В Новоселівці, де ярки, Син із матір’ю поруч встали З бронзи вилиті – на віки! (Л. Забашта); Тепер ми любимося.. і не розлучимося на вік наш (Г.Квітка-Основ’яненко).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: НАВІКИ , НАВІК , НА ВІКИ , НА ВІК


матиме такий вигляд: Що таке НАВІКИ , НАВІК , НА ВІКИ , НА ВІК