МОЖНА , МОЖЛИВО
        МОЖНА – МОЖЛИВО
        Можна, присудк. сл. 1. Є умови, можливості для здійснення чогось. – Ой, не можна ждати, не можна (І.Нечуй-Левицький); – Хочеш, покажу, що гвіздки ці можна забивати з зав’язаними очима? (О.Гончар); – Ну, тепер можна й на танці (Є.Гуцало). 2. Дозволяється, дозволено. \[Милевський:\] Любов Олександрівно, можна подивитись на ваш малюнок? (Леся Українка); – Що, мати – у вас? – У мене... А що?" – "Та нічого. Я до матері, коли можна" (Панас Мирний); – А що це у тебе в жмені?.. – "Гроші..."– "Дай сюди!" – "Еге, не можна – мамка битимуть" (М.Коцюбинський).
        Можливо. 1. присудк. сл. Те саме, що можна 1. Встановити загальні принципи художнього перекладу можливо (М.Рильський). 2. ест. сл. Вживається для вираження припущення про щось. Не вірилось, що осінь на Вкраїні. А в Омську десь, можливо, й перший сніг (І.Муратов); – Таки щось тямить вона. – "Можливо" (М.Стельмах).