МИМОВОЛІ , МИМО ВОЛІ
        МИМОВОЛІ – МИМО ВОЛІ
        Мимоволі, присл. 1. Без певного наміру; ненароком. \[Анна:\] Молитви мої правдиві, бо сталась я, хоча і мимоволі, причиною до смерті чоловіка, що поважав мене й любив (Леся Українка); – Ну й штучка цей учитель! – мимоволі вирвалось у Стадницького (М.Стельмах). 2. Без участі свідомості; несвідомо. Данило витирав сльози, бо мимоволі набігали на очі (Ю.Яновський); Чи знаєш ти світання в полі або в задуманих садах, коли од щастя мимоволі сіяють сльози на очах? (В.Сосюра). 3. Всупереч власній волі, під тиском обставин; хоч-не-хоч. Польоти мимоволі довелось припинити (О.Ільченко); У Валька гнівно пашіли щоки, очі ж були такі злі, що всі мимоволі одступились од нього (А.Дімаров).
        Мимо волі, словосп. Якесь оціпеніння охопило його, тільки голова палала, і мимо волі Вугрова в ній пливли думки – в якомусь легкому туманному хаосі (І.Микитенко).