ЛУКА , ЛУГ
        ЛУКА – ЛУГ
        Лука. Місцевість, укрита трав’янистою рослинністю. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Т.Шевченко); А за горами розіслалась широким подолом зелена лука, неначе засіяна ярою рутою (І.Нечуй-Левицький); Доньку на руки, Сина за руку Та й підем, сестро, Гулять на луку (М.Шпак).
        Луг¹, -у, м. (у) лузі. Лука, але часто ще поросла кущами, а також низина, поросла лісом. У зеленому лузі темному Бурлак проживає (М.Костомаров); За Дніпром стелився в імлистому серпанку залитий сонцем луг (В.Кучер); Степ без краю; зелені та м’які луки понад річкою, темні луги з дібровами (Марко Вовчок).
        Луг², -у, Гідроокис натрію, калію та інших металів, а також розчин деревного попелу. Зайшла \[Орися\] в хату, щоб набрати лугу для прання (Григорій Тютюнник).