КОЛИ-НЕБУДЬ , КОЛИСЬ
        КОЛИ-НЕБУДЬ – КОЛИСЬ
        Коли-небудь, присл. У будь-який, в який-небудь час у минулому чи майбутньому. – Може, ви чували коли-небудь про побратимство! (П.Куліш); Доводилось вам коли-небудь польову кашу їсти? (Панас Мирний); Чи коли-небудь зійдуться їхні дороги? (О.Гончар); – З тобою можна хоч коли-не-будь до ладу поговорити? (М.Стельмах).
        Колись, присл. 1. У якийсь час у минулому; якось, давно. – Це я згадала, як колись у наймах крадькома вишивала сорочку (І.Нечуй-Левицький); – От колись була риба! (О.Довженко); Колись брав його дідусь під кожушину, грів бородою, тепер не бере, бо великий уже (А.М’ястківський). 2. У який-небудь час, невідомо коли в майбутньому. Чого тепер не роблять люди! Без коней їздять – ще колись І не такеє диво буде (Л.Глібов); Може, хоч мрією, часом, хвилиною Будем щасливі колись!.. (Г.Чупринка); – Ух, колись буде ще бійка (З.Тулуб).