ЗМОГТИ , ЗУМІТИ
        ЗМОГТИ – ЗУМІТИ
        Змогти¹, зможу, зможеш, неперех. Мати змогу, бути спроможним зробити щось; дістати можливість зробити щось за певних обставин. А ти осталася\] одна. Одна-однісінька надворі. І що ти зможеш? Горе! Горе! (Т.Шевченко); Яків хотів свиснути, та не зміг (Панас Мирний); Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього дихання її не зможу прочитать (В.Сосюра); Коли поставлять залізну грубку або куплять переносний камін, я зможу тут жити (М. Коцюбинський).
        Змогти², перех. Перемогти когось, щось, подолати щось; оволодіти всім єством. Ми всі дороги пройшли. Днів розірвали туман, Лиха здолали, змогли Чорного ворога стан (П.Усенко); Я незчулась, як впала на лаву, як і сон мене зміг (І.Нечуй-Левицький).
        Зуміти. Виявити здатність, уміння, виявитися спроможним зробити щось (значення близьке до "змогти"). Викувати троянду не кожен зуміє (Ю.Яновський); Якщо не зумію тебе захистити – Карай мене, мати, Карай (М. Нагнибіда); – Затягати по судах він зможе. Зумів дістати брехливих свідків, суддів перетягнути на свій бік (М.Стельмах).