ЗІРНИЦЯ , ЗОРЯНИЦЯ
        ЗІРНИЦЯ – ЗОРЯНИЦЯ
        Зірниця, -і, ор. -ею. 1. Самосвітне небесне тіло; зірка, а також переносно. Зірниця палахкотить на небі, тремтлива і ясна, мов жарина (В.Кучер); Вдень мені щебечуть птиці І шумить діброва, А вночі німі зірниці Кличуть на розмову (П.Карманський); В Ганьки очі, як зірниці (С.Воскрекасенко). 2. Яскраве освітлення горизонту перед сходом і після заходу сонця. Коли наблизилась \[Ганна\] до свого будинку, вечірня зірниця засвітила вікно в її квартирі (Д.Бедзик); Палають в серці відблиски зірниці, – Ранкової й вечірньої зорі (Л.Дмитерко). 3. Короткий світловий спалах без грому вночі або ввечері; спалах без звуку. Іноді спалахує по той бік хмари зірниця, просвічує хмару, що робиться від того зеленою (С.Скляренко); Наближався фронт. Темними ночами уже видно було, як проблискували на заході зірниці (П.
        Зоряниця. І. Ранкова зоря, світанок, а також переносно. Лія спершу уважно слухала його, далі швидко одхилила од його лице, і воно одразу спалахнуло, як досвітня зоряниця (С.Васильченко); Занадто ми в буденнім закопались, Не можем обійтися без дрібниць, Як мало на вершини піднімались, Як мало зустрічали зоряниць! (М.Шеремет); І коли думка-жалібниця Колишні пориви згада, – Юнацьких років зоряниця Встає журливая, бліда (Олена Пчілка). 2. Те саме, що зірниця 1, 3. Вже світало. Зоряниці Гасли білі (П.Воронько); А в криниці тій водиця, Наче вмита зоряниця (А.Малишко); Ніч була гаряча. Грози не було, але далекі зоряниці аж до ранку палахкотіли по всіх кінцях повітового містечка. Чути було короткі постріли (М.Хвильовий).