ЗГОРИ , З ГОРИ
        ЗГОРИ – З ГОРИ
        Згори, присл. У напрямку вниз, з висоти тощо, а також переносно. Огонь палав, зоря не гасла, Проміння сиплючи згори (Г.Чупринка); Згори звісилась головою вниз дівчина (А.Хижняк); Невже для того, щоб усунути будь-яку бодай навіть найменшу несправедливість, обов’язково потрібна вказівка згори? (С.Журахович); Гордій не був гарний товариш. Себто – не товариш, – бо він, звичайно, дивився на всіх трохи згори, але проводир (Б.Грінченко).
        З гори, ім. з прийм. Нема куди прихилиться, – Хоч з гори та в воду (Т.Шевченко); Сірим змієм плазує шлях з гори в долину (Панас Мирний); Дорога йшла з гори на гору (З.Тулуб).