Літературне слововживання
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж [З] І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ЗВЕРХУ , З ВЕРХУ , З ВЕРХА
        ЗВЕРХУ – З ВЕРХУ, З ВЕРХА
        Зверху, присл. У верхній частині чогось; у напрямі вниз тощо; у знач. прийм. – Еге, "добре". А як дід зверху костуром? (М.Коцюбинський); Рожева зоря зайнялася над землею, зверху її простяглася чорна хмара (Панас Мирний); Три хлопці з кошиками йшли, Гранати в кошиках несли, А зверху кожної корзини – Лежали свіжі апельсини (І.Нехода).
        З верху, з верха, ім. з прийм. Затремтіли окремі вогники, їхні сліпучі іскри, розбризкуючись у повітрі, перекидалися з верху на верх (М.Стельмах); Дивлюсь, вже Хаброня топить, бо дим йде з верха (І.Нечуй-Левицький).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ЗВЕРХУ , З ВЕРХУ , З ВЕРХА


матиме такий вигляд: Що таке ЗВЕРХУ , З ВЕРХУ , З ВЕРХА