ЗАТИМ , ЗА ТИМ
        ЗАТИМ – ЗА ТИМ
        Затим, присл. розм. Потім, після того (цього); тому; для того; у складі складеного сполучника. Давид зараз же, вставши з-за стола, почав збиратися. Треба йому затим ще до Тихона зайти (А.Головко); Та то я, дівчата, затим туди біжу, бо тут з гори, так легше (Г.Квітка-Основ’яненко); \[Конон:\] Правда, що я тобі похвалявся, але ж не затим, щоб ти перехвалювався (М.Кропивницький).
        За тим, займ. із прийм. За тим роздумом і застала Антона Герасимовича несподівана відвідувачка (О.Гончар); І вслід за тим під дужими вітрами Дуби хитнулися і пущі загули (М. Нагнибіда).