ЗАПОБІГАТИ , ЗАПОБІГТИ
        ЗАПОБІГАТИ, ЗАПОБІГТИ, -іжу, -іжиш.
        1. (чому). Заздалегідь відвертати щось неприємне, не бажане, не допускати його. Вж. зі сл.: аваріям, війнам, забрудненню повітря, лихові, помилкам, руйнуванню. 2. (перед ким, кого і без додатка). Догоджати комусь, підлещуватися до когось, домагаючись прихильності, заступництва. Його боялись, перед ним запобігали (С.Добровольський); Ніхто з професорів не запобіга так його ласки! (І.Нечуй-Левицький); – Дитина, прошу вас, – запобігав Коваль, – нікому було навчити людськості... (Я. Качура).