ЗАДУМАТИ , НАДУМАТИ
        ЗАДУМАТИ – НАДУМАТИ
        Задумати. 1. Міркуючи, вирішити щось. Задумала Орлиха свого Василя одружити (Марко Вовчок); Тарас розумів, що його вчитель задумав велику картину (О.Іваненко). 2. Міркуючи, вибрати, визначити щось: задумати число. Куди голова задумала, то туди й ноги несуть (М.Номис); Торгує було \[Макуха\], знаєте, дьогтем, сіллю, часом хлібом і всячиною, чим задумав (Г.Квітка-Основ’яненко).
        Пох.: задумувати, задуманий.
        Надумати. 1. Вирішити після тривалих роздумів. \[Степан:\] Надумав я поїхати з тобою в гостину до твоїх (Леся Українка); Сидить вовк сам собі – так їсти хочеться!.. Думав, думав і надумав: "З’їм бичка та й утечу!.." (казка). 2. Згадати. Не встигла Катя надумати \[пісню\], як інша з дівчат почала: – Чорноморець, матінко, чорноморець... (А.Головко).