ЗАВАЛ , ЗАВАЛЬ
        ЗАВАЛ – ЗАВАЛЬ
        Завал, -у. 1. Дія за знач. завалити. – Тут недавно стався завал. Бачиш – земля свіжа (Ю. Мокрієв). 2. Нагромадження, велика купа чого-небудь обваленого або зваленого; скупчення чогось, що зібралося за певний час; штучно створена перешкода тощо: кам’яні завали, крижані завали, розбирати завали, запобігати завалам. Величезні берези й осики лежали, мов зрубані сокирою, одна на одній, доводилося обходити завали (Л.Первомайський); На вулицях робилися завали, барикади (О.Іваненко); – Не до вас мені зараз, з планом завал (О.Гончар).
        Заваль, -і, ор. -ллю. Велика кількість чогось зваленого, накиданого; товар, який залежався непроданий (переважно недоброякісний). Вони читали довгі й скучні романи без кінцевих карток, витягнені в коморі з покритої пилом завалі (М.Коцюбинський); \[Кирпа\] Наша \[крамниця\] супроти його, як хлів проти горниць.. Завалі та гнилі тепер вже не продаси, годі (М.Кропивницький).