ЗАБОБОНИ , ПЕРЕСУДИ , МАРНОВІРСТВО
        ЗАБОБОНИ – ПЕРЕСУДИ – МАРНОВІРСТВО
        Забобони, -ів, мн., рідше одн. забобон, -у. 1. Віра в існування надприродних сил, у долю, віщування, прикмети тощо. Щира мусульманка, яка знала страх Божий, вихована у давніх звичаях та забобонах, вона не могла вибачить чоловікові гяурських примхів, вважала його мало не зрадником (М.Коцюбинський); Трошки вірить серце в забобони Логікам усім наперекір. – І не треба, може, заборони... Віриш – трошки? На здоров я, вір! (М.Рильський); Олекса не вільний від забобону про загробне життя (Ірина Вільде). 2. Помилкові погляди на щось, які стали для когось звичними. Як кожен шляхтич, Бжеський був насичений кастовими забобонами (З.Тулуб); На іподромі завжди панував забобон щодо кінських мастей: коней чорних, вороних, гнідих сюди не допускано (П.Загребельний).
        Пересуди, -ів, мн., рідше одн. пересуд, -у. Те саме, що забобони 2: расові пересуди. Оригінальність потрібна тоді, коли вона дійсно потрібна, тобто коли вона, скажемо, розбиває людські пересуди, сприяє поступові людської думки і людської праці... (М.Рильський).
        Марновірство. Віра в забобони. \[Альбіна:\] Се – лихо, Мартіне, палюча, люта рана в мене в серці, те марновірство. Але що ж я вдію? (Леся Українка).