З , ІЗ , ЗІ
I
        З (зе). Як назва літери вживається в с. р.: велике з; як назва звука вживається в ч. р.: твердий з.
II
        З – ІЗ – ЗІ
        З, прийм. Вж. у словосп.: з вини, з власного бажання (і за власним бажанням), з газет, з допомогою (і за допомогою), з ініціативи (і за ініціативою), з нагоди, з наказу (і за наказом), з примусу, з радості (і від радості), з умовою, екзамен з географії, заввишки з дерево, кричати з болю (і від болю), література з аграрного питання, українець з походження (і за походженням), чемпіон з боксу.
        Із. Варіант, що вживається переважно між свистячими й шиплячими звуками (після них або перед ними), а також між групами приголосних: із заходу, із степу, вітати із святом, звучить із вікон, кутий із щирого золота, пасуть із собаками, стоять із свічками, щось із півроку.
        Зі. Варіант, що вживається переважно перед групами приголосних, особливо тими, які починаються свистячими або шиплячими звуками: зі всього світу, зі Львова, зі мною, зі зброєю в руках, зі складу, зі скрипкою, зі сміху, зі сну, зі співами, зі степу, зі стільцем, зі сцени, зі школи (але невдало, немилозвучно: зі зали, зі заступом, зі землі, зі золотом, зі самого початку, зі секретарем, зі сином, зі Січі, зі собору, зі собою).