Літературне слововживання
ЖВАВИЙ
        Сповнений життєвої енергії, з швидкими, легкими рухами, рухливий, а також переносно – який відбувається енергійно, у пришвидшеному темпі. Жвавий хлопець приходив, Срібло-злото приносив (П.Чубинський); Цікава дівчинка... Жвава, цокотлива, блискучоока (М.Чабанівський); У селі не раз ще й опісля бачили, як жваві коники пана Адама заїздили до двору (Н.Кобринська); Жваві чорні очі його дивилися весело (З.Тулуб); На пероні почався жвавий рух (М.Трублаїні); В печі гуготить жвавий, веселий вогонь (А.М’ястківський); Нараз ми почули жвавий гомін і тупотіння (О.Досвітній); У Рильського пам’ять безсмертна добра, жива, надійна, образна, жвава (Ю.Мартич). Пох.: жвавість, жваво. На Нілиному обличчі поступово згасала жвавість, воно немов замерзало (Є.Гуцало); Веселе полум’я жваво стрибало по соломі (М.Коцюбинський).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ЖВАВИЙ


матиме такий вигляд: Що таке ЖВАВИЙ