ДРУЖНИЙ , ДРУЖНІЙ
        ДРУЖНИЙ – ДРУЖНІЙ
        Дружний. Зв’язаний дружбою, взаємною прихильністю, згодою, довірою, відданістю; який проходить погоджено, злагоджено, бурхливо, швидко тощо; одностайний. Вж. зі сл.: загін, колектив, народ, сім я, галас, сміх, спів, праця, робота, стрілянина, звучання, сходи озимини. Весна була рання, дружна (З.Тулуб). Пох. дружно.
        Дружній, -я, -є. Належний другові; заснований на дружбі, взаємній прихильності, довірі, доброзичливості тощо. Вж. зі сл.: контакт, зв’язки, взаємини, відносини, армія, країна, рука, усмішка, візит, жарт, погляд, прийом, тон, шарж, допомога, зустріч, критика, обстановка, порада, розмова, вітання, листування, почуття, слово, переговори. Сонце він зустрічав з веселою і дружньою посмішкою (В.Винниченко). Пох. дружньо.