ДОТЕП , ДОТЕПНІСТЬ
        ДОТЕП – ДОТЕПНІСТЬ
        Дотеп, -у. 1. Кмітливий, влучний вислів із сатиричним або гумористичним відтінком. На валах знову по-старому залунали глумливі козацькі дотепи (Я.Качура); Він був веселий, і його дотепи полегшували настрій усім (Н.Рибак); Він ледве здобувся на усмішку та поганенький дотеп (Ю.Мушкети к). 2. розм. Здібність оформляти думку у вигляді влучних, гострих або смішних висловів. \[Анна (сміється).\] Справді, він не без дотепу, твій дон Жуан!.. (Леся Українка).
        Дотепність, -ності, ор. -ністю. 1. Витонченість думки і здібність оформляти її у вигляді влучних, гострих або смішних висловів. Не бувши балакучим дуже, він для Орисі, щоб розважити дівчину, ставав зовсім іншою людиною; де та й дотепність та гумор бралися в нього! (А.Головко); Чим він міг вразити та зацікавити її? Своєю красою? дотепністю?.. Але краси в нього ніякої, дотепність зла (П.Колесник). 2. Виразність і точність у передаванні суті чогось. Це була думка, геніальна своєю простотою й дотепністю (В.Владко).