Літературне слововживання
ДОСАДЛИВИЙ
, ДОСАДНИЙ
ДОСАДЛИВИЙ – ДОСАДНИЙ
Досадливий. Який виражає досаду: досадливий погляд, досадлива усмішка. Пох. досадливо: досадливо знизавши плечима, досадливо покушуючи губу, досадливо поморщився, досадливо хмуритися. Таня досадливо обернулася на стукіт клямки (А.Дімаров).
Досадний. Який викликає досаду; неприємний: досадна рана, досадні звістки, досадні прорахунки, досадні слова. Пох. досадно. Мені досадно страх, що я вже не скінчу своєї літньої роботи (Леся Українка); Дорошеві зробилося досадно, бо він спіймав себе на тому, що не позбавлений себелюбства (Григорій Тютюнник).
ДОСАДЛИВИЙ – ДОСАДНИЙ
Досадливий. Який виражає досаду: досадливий погляд, досадлива усмішка. Пох. досадливо: досадливо знизавши плечима, досадливо покушуючи губу, досадливо поморщився, досадливо хмуритися. Таня досадливо обернулася на стукіт клямки (А.Дімаров).
Досадний. Який викликає досаду; неприємний: досадна рана, досадні звістки, досадні прорахунки, досадні слова. Пох. досадно. Мені досадно страх, що я вже не скінчу своєї літньої роботи (Леся Українка); Дорошеві зробилося досадно, бо він спіймав себе на тому, що не позбавлений себелюбства (Григорій Тютюнник).
Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: ДОСАДЛИВИЙ , ДОСАДНИЙ
матиме такий вигляд: Що таке ДОСАДЛИВИЙ , ДОСАДНИЙ
матиме такий вигляд: ДОСАДЛИВИЙ , ДОСАДНИЙ
матиме такий вигляд: Що таке ДОСАДЛИВИЙ , ДОСАДНИЙ