Літературне слововживання
А Б В Г Ґ [Д] Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ДОДОЛУ , ДО ДОЛУ
        ДОДОЛУ – ДО ДОЛУ
        Додолу, присл. На землю; вниз. – Стій... не можу... – шепнув він, опускаючись додолу (М.Коцюбинський); Додолу никне голова (Б.Грінченко); В саду похилилася квітка осіння На ніжнім високім стеблі І сипле додолу доспіле насіння, Ховаючи в мокрій землі (Г.Чупринка).
        До долу, ім. з прийм. \[Семен:\] Що ж бабуся твоя, чи здраствують ще? \[Одарка (жартуючи):\] Підскакують: з печі до долу, з долу на піч (М.Кропивницький); "Почуй тягар тих пут земних усіх, Що тих людей до долу придавили" (І.Франко); Густий серпанок, спускаючись трохи не до долу, закрив її повний стан (І.Нечуй-Левицький).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ДОДОЛУ , ДО ДОЛУ


матиме такий вигляд: Що таке ДОДОЛУ , ДО ДОЛУ