Літературне слововживання
А Б В Г Ґ [Д] Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ДОГОРИ , ДО ГОРИ
        ДОГОРИ – ДО ГОРИ
        Догори, присл. У напрямку від землі вгору. На луках зеленою щіткою пнулася догори трава (С.Чорнобривець); – Руки!.. Руки догори! – закричав комусь сполохано тонкобровий (І.Муратов); Він узяв від неї сина й, балуючись, підкидав його догори (А.Кащенко); Він раз у раз сміявся, тоді його руді вуса підіймались догори, а довгий ніс ховався межи вуса (М.Лазорський).
        До гори, ім. з прийм. Дим од погаслих вогнів стелиться од гори до гори синіми смугами (М.Коцюбинський); Ходить \[Чіпка\] по полю з ниви на ниву, від шляху до гори, від гори до шляху (Панас Мирний).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ДОГОРИ , ДО ГОРИ


матиме такий вигляд: Що таке ДОГОРИ , ДО ГОРИ