Літературне слововживання
ДОБА
        1. Проміжок часу, протягом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі; день і ніч. Шість діб не викликали на допит Калинку (А. Дімаров). 2. розм. Пора. В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає (Т.Шевченко); Хто їде під вітер нічною добою? (П.Куліш); Знову літньою добою, Ніби для розваги, Ми гуляємо з тобою В переваги-ваги (М.Вороний); Довго, до пізньої доби сиділи вони удвох і балакали (Г.Хоткевич). 3. Тривалий проміжок часу, що його вирізняють за якимсь характерним явищем, подією; епоха. Перші знахідки бритви в Європі.. стосуються до раннього періоду бронзової доби (О.Воропай); Не в кам’яній, не в дерев’яній ері – Зустрілися ми в атомній добі (М.Вінграновський).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ДОБА


матиме такий вигляд: Що таке ДОБА