Літературне слововживання
А Б В Г Ґ [Д] Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ДІАЛЕКТ , ГОВІР , НАРІЧЧЯ , ГОВІРКА
        ДІАЛЕКТ – ГОВІР – НАРІЧЧЯ – ГОВІРКА
        Діалект, -у, лінгв. Місцевий різновид загальнонародної мови, об’єднання близьких за структурою говірок.
        Говір, говору. 1. Те саме, що діалект. 2. Звуки розмови, розмова; гомін. Жду – не діждусь я з панею цього дня. Тільки й говору було – коли б поїхать (Д.Мороз); Після обідні піднімається радісний шум і говір (О.Воропай); Всюди гамір, всюди говір, повно скрізь народу (С.Руданський).
        Наріччя, р. мн. -іч. Сукупність таких різновидів (діалектів, говорів) на більшій території.
        Говірка. Такий різновид, поширений на невеликій території (в одному якомусь селі чи кількох селах).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ДІАЛЕКТ , ГОВІР , НАРІЧЧЯ , ГОВІРКА


матиме такий вигляд: Що таке ДІАЛЕКТ , ГОВІР , НАРІЧЧЯ , ГОВІРКА