ДИЯКОН , ДЯК
        ДИЯКОН – ДЯК
        Диякон, -а. Церковний служитель, який має перший ступінь священства (нижчий, ніж священик); помічник священика. А там ідуть аж три попи і четвертий диякон, та усе у чорних ризах, а дяків – аж десятка з два (Г.Квітка-Основ’яненко).
        Дяк, -а, кл. дяче. 1. Нижчий церковний служитель, який не має ступеня священства; псаломщик. І в школу хлопця одвела До п’яного дяка в науку (Т.Шевченко); Дяк співав жалібну церковну пісню (І.Нечуй-Левицький); – В тебе дяк удома? – "Дячок?.. Гм. Як би вам сказати... здається, нема. На село пішов" (С.Божко). 2. У Стародавній Русі – переписувач князівської канцелярії; у XV–XVII ст. – значний урядовець: верховний дяк, думний дяк.