ДЕЩО , ДЕ ЩО
        ДЕЩО – ДЕ ЩО
        Дещо. 1. р. дечого, займ. Небагато чого; щось; що-небудь таке, чого не хочуть називати. – Я дещо чула з її розмови (І.Нечуй-Левицький); Багато дечого ще плела куховарка (Панас Мирний); Я щось маю розпитати, Дещо розказати (Т.Шевченко). 2. присл. Трохи. її дещо грубувата, горем підточена краса, її міцна доладна постать також вражають Якова (М.Стельмах).
        Де що, присл. із займ. Вони їли і міркували, де що вигідніше продати (М.Коцюбинський); Де що було прибитого снігами та морозом задавленого – все оживало, чепурилося, раділо (С.Васильченко); – Гей, люди добрі! Та через це злодійкувате насіння ніяк буде стебельця на дворі вдержати: обнесуть де що є (Лесь Мартович); Всі щедрі, як не знають, де що береться (Вас. Шевчук).