ДЕСЬ
        присл. 1. У якомусь невизначеному місці; у якомусь невідомому напрямку; кудись. Я побіжу, десь коней попрошу (Леся Українка); Здається, серце не в мені живе, А десь далеко (М.Руденко); А де ж дитина? Побігло десь (Т.Шевченко). 2. розм. З якогось невизначеного місця; звідкись. Десь і докучлива муха взялася, лізе., у вічі (Панас Мирний); – А-а-а... – неслося десь здалеку (М.Коцюбинський). 3. част. розм. Майже, уже. – Забула десь і тая смерть про мене (Л.Глібов); Вона й досі не знає, як се сталося. Так десь воно мало бути (М.Коцюбинський).