Літературне слововживання
ГОДИНА
        1. Одиниця виміру часу, яка дорівнює 1/24 доби, або 60 хвилинам; відповідний відрізок часу (у запитальному вислові вживається із займенником котрий: котра година, о котрій годині). Тоді ще не знав я, що все проходить, все минає, забувається й губиться в невпинній зміні годин (О.Довженко). 2. Певний період часу, певна пора (звичайно з означенням). Співає дідусь і внуку, і сину, Співає дідусь про стару годину (М.Костомаров); Тихо в садку, тихо в місті, бо пізня година (Леся Українка); Любіть Україну.. в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!.. (В.Сосюра). 3. Тепла, суха, сонячна погода. А ми оливи наливаєм Та байдуже собі співаєм – Чи то в годину, чи в напасть (Т.Шевченко); Чи ж скоро світатиме? Глянула на небо: хмар не було – клалося на годину (Б.Грінченко); Година й негода часто міняються в надмор’ї (Л.Дмите
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ГОДИНА


матиме такий вигляд: Що таке ГОДИНА