Літературне слововживання
А Б В [Г] Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
ГЛУЗ , ГЛУЗД
        ГЛУЗ – ГЛУЗД
        Глуз, -у, мн. -и, -ів, розм. Глузування з когось, чогось: на глузи брати (підіймати). \[Петро:\] Се справді доля глузує: більшого глуму, гіршого глузу не пригадати!.. (Панас Мирний); –Добре, що не я вів машину, – ніби сам собі зауважує Михайло, – до нового року вистачило б глузів/ (Ю.Яновський).
        Глузд, -у, розм. Розум: здоровий глузд. У голові Судді не жив як треба глузд – Він все підписував, а правив секретар (Л.Боровиковський); Люди всі на два ранжири: Є розумні – та без віри, Другі – вірою міцні, Але глуздом – аніні (А.Кримський); Стара з глузду зсунулась, мов собака з соломи (М.Номис).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ГЛУЗ , ГЛУЗД


матиме такий вигляд: Що таке ГЛУЗ , ГЛУЗД