ГАРАЗД
        1. част. Вживається для вираження згоди; добре. – Гаразд, гаразд, мовчатиму, коли так (Леся Українка); – Отже, не хочете казати правду?.. Ну гаразд, перейдемо до іншого (А.Дімаров). 2. присл. Добре, як слід, належним чином. Було досить погано чути, і я не все розібрав гаразд (О.Довженко); – Ну і гаразд зробили, що прийшли до мене, тату, – став до нього говорити Миколка (Т.Бордуляк); Всякий вірив, що старий сотник гаразд діло обдумав (Б.Лепкий); Уже й дружина, помічаю, стурбована. Допитується, чи гаразд у мене зі здоров’ям (В.Дрозд); На другий день, ще гаразд і на світ не благословилось, уся юрба прочан рушила у дорогу (Д.Мордовець). 3. ім., р. -у. Щастя, благополуччя; достатки. –Дай вам, Боже, в добрі та в гаразді проживати (М.Грушевський); – А ви ж г