Літературне слововживання
А Б [В] Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
В’ЯЗ , В’ЯЗЬ , ЯЗ , В’ЯЗИ
        В’ЯЗ – В’ЯЗЬ – ЯЗ – В’ЯЗИ
        В’яз, -а, ч. Листяне дерево.
        В’язь1, -я, ор. -ем, ч. Прісноводна риба родини коропових. – Пам’ятаєш, якого ти в’язя вранці підсік на вудочку? – "Пам’ятаю... Ти зловив, а я лишень до берега підвів, до підсаки" (Є.Гуцало).
        В’язь2, -і, ор. -ззю, ж. Спосіб скріплювання дерев’яних частин будівлі; зав’язь; вид старовинного декоративного письма.
        Яз, язу. Пліт, частокіл впоперек річки, затоки, в які вставляють вершу чи ятір.
        В’язи, -ів, мн. розм. Шия: скрутити (зламати) в’язи. Голова у неї, наче в п’яної, хиталася, не держалася на в’язах (Панас Мирний); Глянула на нього: такий повний, червоний, в’язи товсті (А.Тесленко).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: В’ЯЗ , В’ЯЗЬ , ЯЗ , В’ЯЗИ


матиме такий вигляд: Що таке В’ЯЗ , В’ЯЗЬ , ЯЗ , В’ЯЗИ